Творчість учнів школи

Весна прийшла


Весна прийшла, коли лили дощі,
І за вікном стояла чорна смута,
Заплакана й неголосна,
Під крик гармат переступала трупи.

Весна несла в долонях трохи щастя,
Трохи сонця у своїх очах,
А за нею розквітали квіти,
Що гинули від холоду в серцях.

Весна співала пісню про кохання,
Будила клени й заспаних пташок,
Та якби відчайдушно не співала,
Не прокидалися б ті, що за Вкраїну спали.

Весна та пахла горицвітом і лободою,
А ще медом і трохи печалю,
А в душі її квітла надія,
Яку вона в коси вплітала.

Весна прийшла коли і не чекали,
До людей ранених війною,
Вона їх собою лікувала,
Та рани ті не залатати весною.

Вікторія Писаренко, 9-А

/Files/images/razdeliteli/5555808_10872048_filigree.gif



Війна та діти


Тебе не торкнулась війна та, дитино,
Не почорніло небо вгорі,
І поля по яким ти ходила,
Не ловили гармат згори.

Ти не бачила кроваві джерельця,
З кров’ю бійців молодих,
І не хрустіли під ногами кістки,
Тих хто за Україну поліг.

Ти малювала на папері сонце,
Вони писали кров’ю листи.
Ти молилася за здоров’я,
Вони молились за мир на землі.

Ти граючись у подвір’ї, слухала спів пташок,
Вони чули як вибухи ехом дзвеніли,
І пулі свистіли над головою.

Тебе не торкнулась війна та,дитино,
Не потривожила твій сон.
Та коли ранок настане, і ти прокинешся,
Не питай де тато і куди він пішов.

Вікторія Писаренко, 9-А

/Files/images/razdeliteli/5555808_10872048_filigree.gif

Героями не народжуються - героями стають


Нас вчили ще з дитинства
батьки і вчителі
душею припадати
до матінки-землі.

Як і героїв юних,
героїв молодих –
сміливих і надійних,
найкращих з-поміж всіх.

Вони були невинні,
вони спинили дні
жорстокості й свавілля,
байдужості й брехні.

За це їх і убили/Files/images/ato/4325328b0c12bc7a7905edb16e5de737.jpg
не на війні тоді.
Вони ж життя любили -
красиві й молоді.

Майдан - величне місце,
туди прийшли усі:
стояли там студенти
у юності й красі,

і старше покоління
підтримувало їх,
немов міцне коріння
у бурях вогняних.

Так мужньо там стояли
у хмарах димових.
А зверху наказали:
убити їх усіх!

Відтак Небесна Сотня
навіки у серцях –
і вчора, і сьогодні,
і завтра, і в віках!

Троценко Катерина, 10 клас

/Files/images/razdeliteli/5555808_10872048_filigree.gif

«Закінчиться війна»

Закінчиться війна - повернусь.
І впаду на ліжко без сил.
Сивій матері низько вклонюсь:
«Я прийшов. Вдома твій син.»

І я житиму вже без гармат,
Постріл не знищить мій світ -
І ридатиме мій автомат,
Що стоятиме біля чобіт.

Мені 20. Я був на війні. /Files/images/ato/79564_1.jpg
І дивилась у очі Вона,
Забирала по духу братів,
Не одна пішла звідси труна.

Я топтав гіркуватий полин,
Як шукав вишневий садок.
А його закопали живим,
Не давши зробити ковток.

Мені 20. Я вдома. Живий.
Був на війні… Переміг.
Я пам’ятаю останній мій бій,
Де не один з нас поліг.

Тепер тихо. Співають птахи,
Але спогади душать мене.
Закопали братські шляхи.
Війна… вона не мине.

Марія Дорошенко, 9-А клас

/Files/images/razdeliteli/5555808_10872048_filigree.gif

Лежить Герой

Лежить Герой в тиші страшенній
за мить до цього свист шалений,
ворожа куля в серці так щемить-
Герой лежить, закривши очі. Наче спить.

Найгірші муки їм стареньким пережить-
Це ріднеє дитя похоронить,
Дитя, яке боролося за волю,
Яке хотіло для Вкраїни кращу долю ./Files/images/ato/1418257646136.jpg

А над могилою вже сивий батько голосить.
Він бачить, що синок навіки спить.
І матір та напівжива, ще й ледь стоїть.
Не вірить в те, що Син до Господа летить .

Цей Син -Герой, стояв він за Вкраїну!
за батька й матір, за нашу мову солов'їну,
Бо він Герой, але ж Герої не вмирають,
Герої просто засинають…

Коли в останній шлях вже друзі проводжають,
коли батьки шматокземлі в могилу вже кидають
Тоді усі, усі згадають,
Що нашії Герої не вмирають.

Герої вічно сплять у пам'яті у нас…

Марія Дорошенко, 9-А клас

Кiлькiсть переглядiв: 193

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.