У нашій школі написали Всеукраїнський диктант національної єдності

Українська мова солов’їна, милозвучна, медова, але, на жаль, все більше вражена недоліками підліткового сленгу. Щоб показати молоді, що вчити рідну мову можна просто й невимушено, а розмовляти українською – це модно й стильно, щороку проводиться Всеукраїнський диктант національної єдності.

У середу, 9 листопада, рівно об 11:30 вся Україна, у тому числі народні депутати, бібліотекарі, журналісти та школярі, із завмиранням серця чекали на цю унікальну подію.

До радіодиктанту також приєднались учні Черняхівської ЗОШ I-III ступенів. Перевірити свою грамотність прагнули не лише школярі, а й учителі української мови та навіть директор школи Галина Миколаївна Шлапак. Диктант називався «На зламі тисячоліть», читав його доцент Київського університету ім. Б.Грінченка Олександр Авраменко. Диктант був направлений на те, аби згадати правопис власних назв, його основною метою стало пропагування грамотності та виховання мовної культури серед молоді. Головна редакторка першого каналу Українського радіоАліна Акуленко прокоментувала цю довгоочікувану подію так: «Перш ніж сідати до написання, візьміть із собою чистий аркуш паперу, ручку та гарний настрій. Пам’ятайте, якими б не були ваші результати сьогодні, ви завжди можете покращити їх, вдосконалюючи свою мову завтра».

Вікторія ПИСАРЕНКО

Танцюристи з клубу «Кристал» стали призерами обласного фестивалю-конкурсу

Нагадаю, що в цьому клубі розвивають свої творчі здібності не тільки учні нашої школи, а й Черняхівської та Головинської гімназій. Керує клубом Юлія Володимирівна Кравчук.

Тож на обласному конкурсі хореографічного мистецтва «Феєрверк танцю» в Бердичеві вихованці клубу «Кристал» засяяли своїми гранями. Метою фестивалю було дати можливість учням із найвіддаленіших куточків області виступити на великій сцені, показати себе, проявити найкращі свої чесноти.

Учасників оцінювало професійне журі. Нагородження відбувалось у трьох номінаціях: народний, бальний і сучасний танець. Вікових категорій було теж три: молодша, середня і старша групи. Вихованці клубу, звичайно ж, отримали бажану перемогу: два другі місця в області у номінації "Бальні танці" - у молодшій та середній вікових категоріях.

Щоб гарно виступити, зазначають діти, потрібно не шкодувати себе і багато працювати. Бо шлях до успіху – через працю, а танці – то найкраще заняття у їхньому житті.

Бажаємо успіхів вихованцям клубу у подальших конкурсах!

Діана КАПІНУС,
учасниця Школи журналістики

ФК «Жерм», у якому грають наші учні,
здобуває нові перемоги

16 жовтня на районному стадіоні «Колос» відбулися матчі між ФК «Жерм» та командою «Хілд-Любомир» зі Ставища у рамках чемпіонату України з футболу серед юних. Обидві гри між сильними командами пройшли напружено. Перша відбулася між старшими юними футболістами і закінчилася з рахунком 0:1 на користь гостей. Молодші ж показали себе якнайкраще: самовіддано захищали власні ворота, самі ж забили неперевершеного гола. Його автором став уже відомий нам Богдан Барановський. Черняхівці підтримували жермівців гучними оплесками.
У середу, 19 жовтня, жермівці мірялися силами з командою Селянщинського спортивного ліцею у рамках обласних змагань. Гра старшої групи «Жерму» була неперевершеною: команда забивала гол за голом. У результаті - 5:0 на їхню користь. Голи забили Ярослав Рубан, Максим Артеменко та Дмитро Красовський. Молодші жермівці у грі зі своїми однолітками з Селянщини теж показали себе справжніми бійцями і виграли з рахунком 6:0. Голи забили Сергій Бодачевський, Артем Швець, Євген Сімонович та Сільвестр Оліфір.

Тренери ФК «Жерм» - Ігор Федорчук та Микола Ткачук.

Анна ТРОПАК,
учасниця Школи журналістики

Директор музичної школи Анатолій Демчук запрошує наших учнів вчитися музики

День музики вже минув, але про одного з черняхівських музикантів пишу зараз. Бо, пам’ятаєте, є такий крилатий вислів: «Усе минає, а музика – вічна». Музика пробуджує в людей мріюсаме в той час, коли в їхній душі немає місця для марень. Вона з раннього дитинства допомагає знайти гармонію з собою. Слово «музика» в перекладі з грецької означає «мистецтво муз». Тож веду розмову з тим, кого часто навідують музи та хто готовий ділитися музикою з усім світом. Це Анатолій Демчук, директор Черняхівської музичної школи.

Каже, що робота музиканта – то нелегкий хліб, бо потребує не тільки фізичних, а й моральних сил. Музиканти весь свій вільний час проводять за заняттями, кожного дня удосконалюючись. Це й Анатолія Володимировича стосується: крім того, що займається з дітьми, повинен виділити час для власної гри. Виступає на концертах і вважає, що повинен бути прикладом для своїх учнів.

Він з дитинства був твердо впевнений, що займатиметься лише тією справою, яка буде йому до душі. Музику ж любить, скільки пам’ятає себе. Каже, що в його родині музикантів не було. Хіба що батько грав на гармошці. А от духові інструменти подобались малому найбільше. Спершу записався в музичну школу на трубу, але хлопця не взяли: не було вільних місць. Тож півтора класи закінчив як юний скрипаль, а потім взагалі кинув музичну школу. Але щось його весь час манило туди. П’ятикласником таки записався на трубу. Згодом вступив і до музичного училища. А потім була Донецькадержавна музична академіюімені Сергія Прокоф'єва. Бачив себе професійним музикантом. Але в долі були інші плани щодо нього.

Анатолій Володимирович каже, що консерваторія готує професійних музикантів і що серед черняхівців, крім нього, є й інші люди з консерваторською освітою. Наприклад, Олександр Горностай, який вчився в нашій музичній школі і згодом закінчив Київську консерваторію. Нині він є генеральним директором Національного симфонічного оркестру України. Колишній учень Анатолія Демчука Дмитро Міщук зараз навчається в Харківському університеті мистецтв, що також прирівнюється до консерваторії. На 5 курсі Одеської музичної академії ім.О.Нежданової – бандуристка Катерина Мельниченко. Закінчили Львівську музичну академію Інна Капустіна та Владислав Капустін

На моє питання, чи важко керувати жіночим колективом, відповідає: «Не важко, бо мене оточують чудові колеги, з якими легко знаходимо спільну мову. Адже ми музиканти і повинні жити однією дружною сім’єю. Тож у школі завжди багато заходів. Лише цьогоріч відбулися концерти до Дня вчителя, до Дня музики. Батьківські збори також супроводжуються концертами, адже батьки повинні бачити, як музично зростають їхні діти».

Анатолій Володимирович із гордістю розповідає про останні здобутки учнів школи: Вікторія Тужикова зайняла третє місце в конкурсі «Великодні дзвони» (сольний спів). На всеукраїнському конкурсі імені Євгена Станковича у Києві школу представляв Андрій Гонтарський, він зайняв третє місце, як і Тарас Бугайчук, котрий теж їздив на ці мистецькі перегони.

Питаю у співрозмовника, чи дівчата грають на духових інструментах. Каже, що серед черняхівок вони не дуже популярні, а от у Малині чи Коростені є багато таких дівчат-музикантів.

Анатолій Володимирович каже, що наші земляки – люди обдаровані і що духовий оркестр можна створити в кожному селі, було б бажання. А от, наприклад, для камерного симфонічного бракує скрипалів.

Директор музичної школи не просто музикант і викладач – він ще й господарник. І найактуальніше матеріалістичне питання – це ремонт актового залу школи. Як же без нього юним артистам? А для повноцінного відновлення цього приміщення потрібно близько мільйона гривень.

У Черняхівській музичній школі 20 викладачів навчають 159-х учнів. 20 дітей із навколишніх сіл. 70 учнів є пільговиками.

На моє питання про користь музичної освіти Анатолій Володимирович каже: «Діти, які закінчили музичну школу, суттєво відрізняються від інших. По-перше, вони набагато добріші. Музика впливає на їхній душевний стан та значно покращує настрій. У них розвиваються мислення та моторика. За весь час моєї роботи не було жодного учня, який би стояв на обліку в міліції. До того ж музика спонукає людину мислити.

Тож двері нашої школи завжди відкриті для нових учнів, ми завжди раді бачити нові обличчя».

Вікторія ПИСАРЕНКО,
учасниця Школи журналістики

Катерина Павлівна Свірська –
один із найкращих бібліотекарів району

Нещодавно бібліотекарі відзначали своє професійне свято. У нашій школі теж є бібліотека. У ній працює Катерина Павлiвна Свірська. Катерина Павлівна - черняхівка. Усе життя живе й трудиться в нашому рідному містечку. ЇЇ справедливо називають одним із найкращих бібліотекарів району.

Дуже любить свою роботу. Привітна й добра. Нам приємно приходити до неї по книжки.У життi Катерини Павлiвни було дуже багато цiкавих випадкiв та важливих моментів. Але вона каже, що найголовнiший ще попереду. Це буде переїзд нашої шкільної бібліотеки в нове примiщення.

Катерина Павлiвна вибрала такупрофесiю тому, що вона любить читати книги. Бібліотекар радить молодшому поколiнню дружити з книгами і стверджує: "Читання - це шлях до успiху".

Валерія ЛАПІНА

Лікар Ігор Гавич радить втілювати свої мрії в життя

3 жовтня - Міжнародний день лікаря. Але ще перед ним я дуже зацікавився однією людиною, тому вирішив про неї написати. Це черняхівський лікар - Ігор Михайлович Гавич.Його поважають і люблять у районі за високий професіоналізм і людяність.
Народився Ігор Гавич у березні 1978 року. Закінчив інститут та працює лікарем-стоматологом. Зараз проживає вЧерняхові.
Спитавши в нього, чому обрав таку професію, почув відповідь,що мріяв стати лікарем ще з дитинства.
Коли я попросив у Ігоря Михайловича сказати щось молодому поколінню (учням нашої школи), то він відповів:"Шановна молодь, я хотів би сказати вам, щоб ви втілювали свою мрію в життя та ніколи не здавалися. І тоді ви перевершите самих себе».

Андрій СУЛЬЖЕНКО

Антоніна Василівна Матвійчук із Андріївки -
сто років мудрості та досвіду в одній людині

Кожен мріє прожити довге щасливе життя. Декому вдається. Важко навіть уявити, як багато мудрості та досвіду зосереджено в людях цілого століття. «Життя прожити - не поле перейти» - сьогодні так може з упевненістю сказати жителька села Андріївкисторічна Антоніна Василівна Матвійчук.

Завітавши до будинку Антоніни Василівни, побачила, в яких чудових умовах вона проживає та яку люблячу атмосферу створюють її родичі, як турбуються про неї. Та як вона радіє в їхній присутності. У такі миті розумієш, що вік - це лише цифра. І справжнє уміння жити криється в доброму серці, яке навіть через сотню літ не знає, що таке ненависть і брехня, і день за днем не втомлюється любити.

- Сто років – це значний ювілей. Як Ви відсвяткували свій сотий день народження?

- За круглим столом зібралася вся родина. Скільки теплих слів прозвучало від моїх дітей, внуків, правнуків! Навіть сусіди зазирали в гості та вітали мене. Вся веранда була обставлена букетами та тортами!

- Напевно, аби досягти такої приголомшливої дати, потрібно притримуватися встановлених норм харчування або дієт?

- Я ніколи не була прихильницею дієт. Для мене це безглузда трата часу.

- А що ви скажете про фізичні навантаження? На вашу думку, вони дійсно подовжують життя?

- Я думаю, що фізичні вправи навряд чи подовжать вам життя.

- Можливо, Ви чули такий вислів: «Я здоровіший від того, що не приймаю ліків».Ви використовуєте медичні препарати чи надаєте перевагу народному лікуванню?

- Так, вживаю ліки. Народні методи лікування теж непогані, але не такі ефективні.

- Можливо, ви маєте власні секрети молодості та довголіття?

- Найголовніше - це зберегти молодість душі. А для цього ставте перед собою мету, саме тоді матимете привід прокидатись зранку. А ще працюйте на совість і завжди добре відпочивайте після роботи.

- Чи змінилися люди і світ протягом 100 років?

- Так.Раніше життя було більш зрозумілим. Красивими, наприклад, вважалися червонощокі дівчата з довгим густим волоссям. А зараз усе змінилося. Самі люди стали більш закритими, жорстокими якимись. А телевізори, комп’ютери, телефони – людська доброта.

- Щоб ви побажали молодим?

- Бути чесними людьми.

-А які помилки не варто допускати молодому поколінню?

- Не варто воювати. Треба повернути наших хлопчиків із війни.Не треба пити, курити і гробити своє життя. Краще працюйте на благо людям!

- Чи є моменти Вашого життя, які б ви хотіли виправити?

- Все в житті трапляється до кращого! Не бажайте виправити минуле, краще думайте про те, як зробити кращим своє теперішнє!

- Дякую за розмову!

Розмову вела Вікторія Писаренко,
учениця 10 класу та учасниця Школи журналістики