Юні поети з Черняхівської школи оспівують рідну мову

Кажуть, що все минає, – лише музика вічна. Поезія – це музика серця й душі, особливо коли вона про рідну мову. У Черняхівській загальноосвітній школі відбувся поетичний конкурс «Про мову щиро».

/Files/photogallery/1846/IMG_20171201_155150.jpg

Та журі конкурсу розгубилося: як можна визначити кращий вірш, коли вони всі такі різні і по-справжньому щирі, а їхні автори – талановиті. Тому всіх юних поетів нагородили подарунками від народного депутата України Павла Дзюблика, а вірші вирішили опублікувати на сайтах, щоб любителі поезії, яких у нас багато, змогли оцінити творчість дітей. Читайте.

Редактор – Наталія Ковшевна, підбір ілюстрацій Дарини Малашевич.

БАБУСИНЕ ПОВЧАННЯ

Люби рідну мову,

як рідну матусю,

– і матимеш щастя

в усьому, Катрусю.

Люби рідну мову,

як рідну країну,

– життя буде кращим

щодня, щогодини.

Люби рідну мову,

як любиш гуляти,

– і друзів тобі

стане легше шукати.

Люби рідну мову,

як рідну природу,

– віднайдеш із друзями

диво-пригоду.

Люби рідну мову,

як вмієш любити,

– так сильно-пресильно,

як люблять лиш діти.

Катерина ЩУЦЬКА, учениця 6-А класу


РОЗДУМИ ПРО МОВУ

Напевно, страшно народиться,

де рідну мову не цінують.

Це ніби колосок пшениці,

який у полі зазимує.

І з нього не спечуть хлібину –

таку пахучу і предивну.

Це ніби лист на гілці дуба,

який не вкриє змерзлу землю

в холодну зиму срібночубу

серед замерзлої пустелі.

Та я щаслива дуже нині,

бо народилась в Україні.

Тут мову українську люблять.

Її оспівують в піснях,

її в казках завжди голублять,

вона в легендах – наче птах.

У нас важлива мова завше.

Єдина мова – гордість наша.

Вона – як сонечка обличчя,

що бути не дає імлі,

вона – як дощик на травичку,

що вибивається з землі.

Люблю я мову нашу вільну,

як маму з татом, – сильно-сильно.

Анна СИЧ, учениця 5-А класу


ЛЮБЛЮ

Що це десь отам бринить?

Що іде по ріднім краї –

в смутку, в радості, в печалі?

Так Вкраїна гомонить.

Вона звучить, як скрипка грає!

То мова наша так співає.

Так веселкова пісня лине,

Так українська мова плине.

Українська мова – державна,

Українська мова – моя,

Як барвистий промінь той славний,

Засвітилась і буде сіять!

Я ласкаво її привітаю,

Я до себе її пригорну,

Як до себе мене пригортає

Рідна мама – і в щасті тону.

Як вода річкова, синьокрила,

Як бджоляток весела сім’я, –

Так свою солов’їну любила,

Так люблю і любитиму я.

Дарина МАЛАШЕВИЧ, учениця 6-Б класу


МОВА НЕСКІНЧЕННА

Чую соловейка знову,

що про край співає.

Нашу рідну щиру мову

славить-прославляє.

Рідну мову не забути,

бо вона найкраща.

Мальовнича, таємнича

рідна мова наша.

Так багато в ній кохання,

ласки, ніжності, бажання.

Патріота вірне серце

так і прагне процвітання.

Я пишаюсь, що спілкуюсь

з мовою у серці.

І пишаюсь, що живу я

в Україні – Неньці.

О казкова, ніжна мово,

милозвучна, барвінкова,

твоє гарне, тепле слово

лине світом, як обнова.

Ось і закінчилась пісня

молодого солов’я.

А от мова нескінченна –

мові у віках сіять.

Олександра КРАВЧУК, учениця 6-Б класу


МРІЯ

У всіх нас мрія є й була –

щоб Україна розцвіла.

За неї станемо на бій,

щоб ворогів позбутись їй.

І не забудемо ніколи,

де б з вами не були у світі,

що Батьківщина мудрочола –

це спокій, мир, щасливі діти.

Подякуймо ж захисникам

за те, що бережуть наш сон,

що мова наша світить нам,

як сонць улюблених мільйон.

А наша мова мила й рідна,

І добра, й лагідна, й привітна.

Так хочу я її вивчати,

щоб тільки досконало знати.

У мові гарних слів багато:

і мама, й Батьківщина, й тато,

і школа, й друзі, й рідний дім.

Нехай же буде мир у нім!

Валентина КРАЗЬБА, учениця 5-А класу


НАША МОВА

Океани і моря, і незвідані світи –

і куди б не їхав ти, –

краще мови не знайти.

Ллється, ллється наша мова

від Дніпра і до Карпат.

І вивчати нашу мову

кожен європеєць рад.

Мова наша – пречудова:

мелодійна і дзвінка.

Наша мова калинова

хай лунає у віках!

Віолетта ДЕМЧУК, учениця 3-Б класу


РІДНУ МОВУ НЕ ЗАБУДУ

Мову рідну добре знаю,

буду знати її завше.

Колискова мова краю

навіть уві сні найкраща.

Татові вуста говорять,

мама пісеньку співа…

В колисанці – щастя море

і найкращії слова.

Милозвучна є та мова,

ті римовані слова.

Не забуду рідне слово:

мова наша – як жива.

Любить мову вся країна,

не забудь її повік.

Наша мова солов’їна

не скінчить століттям лік.

Рідна ненька говорила:

Не забудь вкраїнську мову.

Не забуду, мамо мила.

Не забуду я ніколи!

Анна КОНОНЧУК, учениця 9-Б класу


МОВА І КАЛИНА

Калина – це символ моєї країни.

Росте біля кожної майже хатини.

Це і ліки, це і чай.

Друзів нею пригощай.

Мова – це голос моєї країни.

Хай же звучить вона кожної днини!

Ти її не забувай.

Друзів нею привітай!

Мова – це серце моєї країни.

Нехай воно б’ється від днини до днини.

Це і радість, і печаль.

Мову з друзями вивчай.

Мова – це пісня моєї країни.

Мова звучить так ласкаво щоднини!

Це і пісня, і життя.

Мова – шлях до майбуття.

Софія ЛАПІНА, учениця 5-А класу


СОН ПРО МОВУ

Неначе сон цей наяву.

За мед солодший він.

Птахи співають, я живу

і чую дивний дзвін.

І сонце сяє угорі,

веселки пісню чую –

вона співає дітворі

про мову дорогую.

Про мову рідну, ніжну,

прекрасну, білосніжну,

цікаву, мелодійну,

співучу, добру, мрійну.

Неначе лину в синю даль

із сонячного пилу

і забуваю про печаль, –

як чую мову милу.

І тепла, й радісна, й проста.

І хочеться співати.

Та жаль мені, що час настав

зі сну мого вертати.

Діана КОВАЛЬЧУК, учениця 4-Б класу


РЕП ПРО МОВУ,
або НА МОТИВ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

В кожній країні є ліси і поля,

В кожного є своя рідна сім’я.

В кожній хаті є стіни і дах,

Є у людей професійний свій фах.

Тільки одне залишається їм –

Любити мову на радість усім.

Зводять будинки великі, як гори,

Будують дороги широкі, як море.

Учать нові іноземні слова –

Усі так працюють,

Що болить голова.

Ти вивчай, це тобі тільки користь дає,

Та любить рідну мову – твій обов’язок є.

Ми – Божі створіння, великі й малі.

Нам би поїсти й поспати в теплі.

Нам би пізнати в житті щось нове:

Як метелик літає, як бджілка живе.

Є люди спортивні, а є музикальні,

Є люди талановиті, а є унікальні.

Тих непокоїть, що в сусіда – машина,

Тих, що в знайомого краща дружина…

В мене ж турботи тільки одні:

Як же озвучити думи мені.

У кожної людини є душа і серце:

В кого ціле, а в кого – розбите люстерце.

Всі знають, що смерть – це «коса замашна»,

І ніколи нікого не обійде вона.

Люди згинуть, і залишиться тільки вона –

Мова вкраїнська моя осяйна!

Дмитро ЩУЦЬКИЙ, учень 9-А класу


ЛИШЕ УКРАЇНСЬКА

Війна почалась через мову

На сході моєї держави.

Забули там мову чудову –

Росії співали там славу.

І воїни наші безсмертні її захищають в бою.

Не будуть слова її стерті –

Не знищити мову мою.

Ця мова єднає століття, гуртує людей у народ.

Слова її сонечком світять

З небесних прекрасних висот.

Я мрію, щоб всі розмовляли

Моєю вкраїнською мовою,

В країні щоб щастя настало,

А мова служила основою.

Російська – це мова не рідна,

А рідна лише українська –

Піднесена, жовто-блакитна,

Красива, свята, материнська.

Анастасія ЛУК’ЯНЕНКО, учениця 5-А класу


ПРО РІДНУ МОВУ ХЛОПЦЯМ І ДІВЧАТАМ

Наша мова – українська,

рідна, мила, солов’’їна.

Ви любіть її, хлоп’ята,

Бо вона у нас єдина.

Ви вивчайте рідну мову,

Бо вона вам знадобиться.

Віршами її плекайте,

Щоб могла вона світиться.

А дівчата українські,

Ви пісні її співайте –

Щирі, лагідні, поліські.

Мову рідну прославляйте.

Ви любіть прекрасну мову,

Бо вона у нас єдина,

Бо вона – всього основа –

Серце й розум України.

Валерія МАРИСКІНА, учениця 5-А класу

Кiлькiсть переглядiв: 108

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.